Поряд з Головним аеродромом, в Херсоні передбачалось розташувати й інші авіаційні інституції. Зокрема, на початку 1917 р. керівництво УВПФ обґрунтувало необхідність заснування державного ("казенного") літакобудівного заводу. Мотивувалось це відсутністю інтересу у приватних підприємців до вдосконалення конструкцій літаків. Приватні фірми прагнули до масового випуску усталених, часто морально застарілих типів літаків; державне ж підприємство мало займатись впровадженням нових, найсучасніших взірців, служачи свого роду "локомотивом" галузі. Спочатку планувалось придбати недобудоване підприємство акціонерного товариства "В.А. Лебедєв" у Пензі за 1 млн. 443 тис. крб. [142, лл. 129-130]. Однак згодом вирішили будувати новий завод на півдні. Щоправда, спочатку плани розміщення підприємства в Херсоні були заблоковані Головним управлінням Генерального Штабу (ГУГШ) з "поважної" причини – у цьому місті передбачалось розмістити румунський королівський двір та уряд в разі їх евакуації, а отже, вільних приміщень не було. УВПФ довелось запевнити, що Управління не претендує на приміщення в місті, а розмістить завод за містом [142, лл. 3-4]. До середини лютого 1917 р. були підібрані земельні ділянки для будівництва літакобудівного й авіамоторного заводів. Зокрема, для авіазаводу була визначена ділянка розміром 4,5х3 версти поблизу залізничної станції, а суміжна ділянка дещо меншої площі – для організації моторобудівного заводу та відділення вальцювання цільнотягнутих труб. необхідних для літакобудування. Ще раніше було отримано дозвіл Херсонської міської думи на відчуження 500 десятин землі при зниженні ціни з 2400 до 1200 крб. за десятину [142, лл. 145]. 18 березня 1917 р. Особлива нарада з обговорення й об’єднання заходів з оборони держави остаточно ухвалила пропозицію УВПФ про будівництво в Херсоні казенного авіазаводу потужністю 200 літаків на рік і вартістю 3 млн. 350 тис. крб., а також моторного заводу потужністю 200 моторів на рік і вартістю 3 млн. 400 тис. крб. [142, л. 127]. Для організації будівництва створили спеціальний орган – Комісію з будівництва авіаційних заводів в Херсоні, яку очолив професор Фан-дер-Фліт [326, л. 9]. Відповідно до графіку робіт, в першу чергу передбачалось до 1 липня 1917 р. ввести в дію майстерню з виготовлення кулеметних установок і бомботримачів, до кінця року розгорнути виробництво запчастин для авіамоторів і літаків, а до 1 липня 1918 р. завершити спорудження заводів [142, л. 171]. Для вирішення проблеми робочої сили 7 квітня 1917 р. було санкціоновано використання на будівництві заводів в Херсоні військовополонених та "тубільних робочих дружин" [142, л. 169]. Та реально роботи велись вкрай низькими темпами, і херсонські підприємства так і не стали до ладу, хоч до 18 січня 1918 р. на потреби будівництва асигнували загалом 1,25 млн. крб., з них встигли витратити понад 830 тис. – на придбання будматеріалів, інструменту, будівництво під’їзного шосе тощо [326, л. 101зв.].

В листопаді-грудні 1916 р. штаб-офіцер для доручень при начальнику УВПФ полковник Голубєв здійснив поїздку по півдню України і Криму, внаслідок якої для будівництва авіазаводу була підібрана ділянка в м. Євпаторії, а для авіамоторного заводу – в Катеринославі [327, л. 3]. Московський авіазавод "Дукс" розглядав можливість створення філії в Криму для будівництва за французькою ліцензією гідролітаків "Тельє" [8, с. 48].